Пв(Інженер)
Вечорами, біля каміну я застигну в кріслі
Сухий клен потріскує, сипить жаром
Грію новий вірш, як в долонях віскі -
Чим глибше в музику тим ближче істина

Куплет(Малиш)
Якби я міг змінити все, та ні, мільйони треків
Засіли в голові, й не представляю я себе без репу
Вже треба рухатись вперед, будувати майбутнє
Але все глибше в музику, інакше і не може бути

маршрут утратить сутність якщо стане відсутня, що тоді буде
піду в нікуди
Моя отрута краще бути по суті ніким для всіх
Та бути всім для цього треку ніж навпаки

Камін де вже давно нема вогню лиш тліють
мої вірші серед холодних стін
віддати все і не чекавши нічого взамін
я не можу інакше, вже не треба змін

лишаюсь тінню, привидом , примарой натовпу
і поки це зосталося ще моїм напрямом
і не знаю чи довго я протримаюсь тут
не залишити музику, бо це просто абсурд